Водні ресурси

Річка Прип'ять

Річка Прип'ять належить до числа великих річок України, найбільша за площею басейну, довжиною і водністю права притока Дніпра. Річка Прип'ять є транскордонною річкою України, протікає на території двох держав: України та Республіки Білорусь. Довжина річки Прип'ять становить 775 км, у межах України 254 км, площа водозбору -114,3 тис. кв. км , із них в межах України 68,366 тис. кв. км.

Річка Прип'ять бере початок між селами Будники та Рогові Смоляри Любомильського району Волинської області на Волинській височині. Через 204 км нижче за течією перетинає державний кордон з Республікою Білорусь, де тече понад 500 км по Поліській низовині в слабо вираженій долині в районі Пінських боліт розділяючись на притоки. Останні 50 км Прип'ять знову протікає на території України і впадає в декількох кілометрах від м. Чорнобиль Іванківського району Київської області у річку Дніпро (Київське водосховище).

Прип’ять має добре розвинуту гідрографічну сітку (10,5 тис. річок та струмків). Більшість приток повністю або частково каналізовані. Правобережні притоки течуть, в основному, територією України, лівобережні – Республікою Білорусь.

Найбільші притоки річки Прип'ять в межах України – Горинь,Турія, Стир, Стохід, Уборть, Ствига, Словечна, Жолонь та Уж.

Найбільші притоки річки Прип'ять в межах Республіки Білорусь - Віть, Лань, Случь, Цна та Ясельда.

Суббасейн річки Прип'ять розташований у межах 7-ми областей України: Житомирській, Волинській, Рівненській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській.

Долина Прип’яті у верхів’ї виражена слабо, у пониззі чіткіша. Заплава розвинута на всій довжині річки. Загалом виділяють дві надзаплавні тераси, у верхній течії ширина заплави 2-4 км і більше, яка в окремі роки затоплюється на кілька місяців. У пониззі ширина заплави сягає 10-15 км.

В басейні річки Прип’яті є заплавні і карстові озера.

Заплавні озера розташовані в заплавах річок, утворених повеневими та паводковими водами. Озера існують завдяки водообміну з річкою. Заплавні озера неглибокі, приурочені до заплави річки Прип’ять та її приток, являють собою залишки старих русел. Їх режим тісно пов’язаний з річками, а під час весняної повені самостійне існування озер припиняється.

Основна частина озер розташована у північній та північно-західній частинах басейну річки Прип'ять, з яких найбільші – Люб'язь та Турське, які розташовані у Волинській області ; Нобель та Біле - на території Рівненської області.

Карстові озера розташовані на водозборах рік Турії, Вижівки, Циру і Стоходу та межиріччях річок Західного Бугу та Прип’яті. Карстові озера живляться атмосферними опадами, поверхневим стоком і підземними водами.

Клімат в басейні річки Прип'ять помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою.

Характерна тривала весняна повінь, короткочасна літня межень, що порушується дощовими паводками та майже щорічними осінніми підняттями рівня води. Інтенсивність підйому рівня води під час повені та паводків коливається в межах 15-20 см/добу, а в окремі роки – до 40 см/добу. Темп спаду рівня води є значно меншим – 5-10 см/добу. Весняна повінь триває в середньому 50-70 днів. Замерзає на початку грудня, скресає наприкінці березня.

З метою збереження в природному стані типових для Українського Полісся лісоболотних комплексів створено Поліський природний заповідник загальнодержавного значення, розташований в Олевському та Овруцькому районах Житомирської області площею 20 104 га. Територія заповідника розташована на межі Українського кристалічного щита і Поліської низовини, в межиріччі Уборті та Болотниці – приток Прип'яті.

На території Волинської області річка Прип'ять залишилася однією з небагатьох річок, заплави якої збереглися у природному стані. Практично вся територія включена до природно-заповідного фонду держави – тут знаходяться 10 гідрологічних заказників та регіональний ландшафтний парк «Прип'ять - Стохід». Загальна площа парку становить 39 316 га. Північна межа парку проходить по кордону із республікою Білорусь. У структурі земель парку найбільше становлять болота — 43%.

Шацький національний природний парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, розташований у Шацькому районі Волинської області. Загальна площа парку — 48 977 га, в межах парку є 23 озера загальною площею 6,4 тис.га.


Річка Горинь

Гори́нь  - річка в Україні та Білорусі. Права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Довжина 659 км (у межах України — 577 км), площа водозабору 27700 км

Річка Горинь бере початок із джерела, що виходить на денну поверхню на північний захід від села Волиці. Загалом тече з південного-заходу на північний схід і впадає в Прип'ять із правого берега на 412 км від її гирла, за 14 км нижче м. Давид-Городок, на висоті 127 м над рівнем моря. За 28 км від гирла річка розгалужується на два рукави, з яких основним є правий; лівий рукав Ветлиця завдовжки 26 км впадає в р. Прип'ять на 417 км.

Басейн Горині межує на заході з басейнами Стиру, на сході з басейнами Уборті і Ствиги, на півдні — з басейном Дністра.

Територія сточища має неправильну грушоподібну форму; довжина його 300 км, середня ширина 92 км, найбільша ширина в середній частині 200 км, у нижній — різко зменшується до 10 км.

Верхня частина басейну до впадання р. Устя розташована на Волинь-Подільській височині і являє собою плато з висотами 385,5—215 м, сильно розчленоване долинами річок і балок (густота яружно-балкової мережі, за С. Соболєвим, становить 1—1,25 км на 1 км² поверхні).

Середня й нижня частини сточища лежать в області значно заболоченої низинної рівнини Полісся, що характеризується плоским рельєфом з піщаними пагорбами.

Річкова мережа добре розвинена, чому сприяють кліматичні умови і характер ґрунтів. Коефіцієнт густоти річкової мережі без обліку річок, завдовжки до 10 км, становить 0,26, а з врахування останніх — 0,46.

У верхній та середній течії річки на обох схилах (чергуючись по берегах) на висоті 3—8 м над річкою розташовуються тераси, завширшки від 0,3 до 4 км, із крутим уступом, заввишки 5—10 м. Їхня поверхня переважно рівна, розорана, рідше покрита сосновими або мішаними лісами.

У верхів'ї річки біля підніжжя схилів є витоки ґрунтових вод.

Щорічно в період весняного водопілля й дощових паводків заплава затопляється на глибину від 0,5 до 3,3 м на 1—2 тижні; на знижених ділянках вода втримується протягом 1—3 місяців.

Русло Горині у верхній частині течії помірно звивисте, у середній і нижній — сильно звивисте (радіус кривизни звивин місцями досягає 20—40 м), переважно нерозгалужене. Ширина річки до гирла річки Полква 3—10 м, нижче — 25—60 м, найбільша — 19 м (верхня окраїна с. Ворона), найменша — 0,5 м (с. Мала Горянка). Глибини розподіляються нерівномірно; на плесах 1,4—2,5 м, місцями до 5—11 м, на перекатах зменшуються до 0,3—1 м. Швидкості течії на плесах незначні (0,1—0,3 м/с), на перекатах зростають до 0,5—1,3 м/с.

Живлення річки переважно снігове з помітною участю дощового й ґрунтового.

У річному ході рівня виділяються висока весняна повінь, низька літня межень, що порушується короткочасними дощовими паводками, осінні й зимові підйоми води. Підйом рівня навесні найчастіше починається в березні, рідше — в лютому, відбувається інтенсивно (до 0,5—1,0 м/добу) і в середині або другій половині березня настає найвищий рівень заввишки при звичайному повноводді 0,8—4,6 м, при винятково високому — 1,2—5,8 м. Як правило, повноводдя проходить одним піком і дуже рідко двома. Спад відбувається повільно, протягом одного-двох місяців і звичайно наприкінці травня-червні встановлюється межень.

Дощі, що випадають майже цілорічно, викликають паводки заввишки в середньому 0,5—1, 5 м, і рідко сягаючого рівня весняного повноводдя.

Льодостав найчастіше настає в середині грудня, на перекатах нерідко залишаються ополонки, що місцями зберігаються протягом усієї зими. Річка скресає у верхів'ї наприкінці лютого — початку березня, у середній й нижній течії на 1—2 тижні пізніше.

Річка у верхів'ї використовується, як джерело гідроенергії та для риборозведення.

Річка протікає через Кременецький, Збаразький та Лановецький райони Тернопільскої області, Білогірський, Ізяславський та Славутський райони Хмельницької області, а також Острозький, Гощанський, Рівненський, Костопільський, Сарненський, Володимирецький та Дубровицький райони Рівненської області.

Внаслідок господарської діяльності у басейні спостерігаються кризові ситуації. Першою із них є розміщення в верхній течії (на межі Хмельницької і Рівненської областей) Хмельницької АЕС. Через невирішеність проблеми технічного водопостачання із р. Південний Буг, АЕС знімає пікові значення повені, залишаючи в бровках русла лише мінімальний стік. Це веде до розвитку руслової ерозії, замулення зимувальних ям, каналізування русла.

Другою із вказаних проблем є процеси розширеної депресії підземних вод, сформованих в крейдяно-мергельній товщі (регіон Гощансько-Острозький) — через необґрунтований забір підземних вод для питного водопостачання м. Рівне. Інтенсивна інфільтрація у підземні водоносні горизонти поверхневого стоку посилює каналізування русла і деградацію річкової екосистеми.

Доповнює формування кризової ситуації у р. Горинь забруднення промисловими і зливовими водами від хімоб'єднання «Азот» нижче міста Рівне і скиду стічних вод Оржівського деревообробного комбінату нижче впадання річки Устя.


Річка Случ

Річка Случ, права притока р.Горинь, бере початок з невеликого озера, що живиться підземними водами, розташованого в 1 км на захід с.Червоне Хмельницької області на кордоні з Тернопільською. Річка Случ впадає в Горинь із правого берега на 105 км від її усття в с.Лютянськ Рівненської області.

Протяжність – 451 км, в межах області - 194 км. Загальна площа водозбору – 13800 км², в межах області – 4968 км². На території Житомирської області протікає в Любарському, Романівському, Баранівському та Новоград-Волинському районах.

Міста, які розташовані вздовж річки: Старокостянтинів, Новоград-Волинський, Сарни та селища міського типу: Любар, Баранівка, Миропіль та Першотравенськ.

На річці Случ в межах Житомирської області збудовані водосховища: Пединківське, Любарське, Новоград-Волинське, Борушківське та Старочорторійське.


Річка Жолонь

Жоло́нь - річка в Житомирській області України і Гомельській області Білорусі, права притока Прип'яті (басейн Дніпра). На певній ділянці є природним державним кордоном між Україною та Білоруссю.

Довжина — 113 км, площа басейну — 1 460 км². Щорічний стік (середній) становить бл. 4,8 м3/с. Загальне падіння річки — 113,4 м. Показник похилу (середній) річки — 0,7 ‰. Ширина річища у верхів'ї до 30 м, в середній течії і низов'ї сягає 100—300 м, місцями каналізоване.

Жолонь бере початок на північних схилах Овруцького кряжа (Овруцький район, Житомирська область, Україна), тече Житомирським Поліссям (12,8 км), далі впродовж 33,8 км є природним державним кордоном між Україноюта Білоруссю, потому 10,9 км знову Житомирською областю, в пониззі територією Єльського і Норовлянського районів Гомельської області Білорусі.

В старе річище впадає на оболоні Прип'яті на відстані 1,2 км північніше с. Вепри Норовлянського району.

На річці стоять села Овруцького району Житомирської області: Піщаниця (при самому витоку) і Поліське.


Річка Стир

Стир  — річка в Україні (в межах Львівської, Волинської та Рівненської областей) і в Білорусі. Права притока Прип'яті (басейн Дніпра).

Довжина 483 км (за іншими даними 494 км), сточище 13 130 км². Ширина річища від 2 до 10 м у верхів'ї, до 30 — 50 м у середній і нижній течії.

Живлення мішане з перевагою снігового. Замерзає у грудні, скресає в березні. Найбільші притоки: Іква і Стубла (праві). Судноплавна від м. Берестечка до гирла; використовується для водопостачання, у минулому також для лісосплаву. На Стирі — м. Луцьк.

Довжина річки по лівому (основному) руслі 437 км, по правому — 494 км, площа водозбору до розгалуження 11700 км², загальна (по двох руслах) 13000 км². Загальне падіння річки 119,4 м. Руслопомірно і слабо звивисте, місцями у верхній та середній течії сильно звивисте, а біля гирла пряме, переважно нерозгалужене (острови трапляються рідко).

У верхній течії річка вузька (від 2—3 до 10—20 м) у середній і нижній — розширюється до 30—50 м; найбільша ширина річки 100 м (села Стара Рафалівка, Млинок). Глибина на перекатах становить 0,5—1,5 м, на плесах 2,0—3,5 м, в окремих ямах до 6,7—8,6 м. Переважна швидкість течії 0,2—0,5 м/сек, на деяких перекатах досягає 0,9—1,0 м/сек.

Витоки розташовані серед пагорбів  Вороняків (частина Подільської височини), далі річка перетинає  Бродівську рівнину, Волинську височину і Поліську низовину. Стир бере початок з численних джерел, які виходять на поверхню в сильно заболоченій балці, розташованій біля невеликого села Видри, що у Бродівському районіЛьвівської області, на висоті 257 м над рівнем моря.

Загальний напрям річки північно/північно-східний. На 8 км вище кордону з Білоруссю, біля гирла Стубли, Стир розгалужується на два рукави: лівий, основний (проходить приблизно 80 % стоку) — р. Простир, завдовжки 18 км; правий, другорядний рукав — р. Старий Стир, завдовжки 75 км. Обидва рукави з'єднанні річкою Гнила Прип'ять (старе русло р. Прип'ять). Середній спад водної поверхні 0,27 ‰.

Басейн завдовжки 300 км, з середньою завширшки 42 км, витягнутий з південного заходу на північний схід і розташований у двох геоморфологічних областях; його верхня й середня частини розташовані на Волино-Подільській височині і її відрогах (так зване Волинське Полісся), нижня займає частину великої Поліської рівнини (Прип'ятське Полісся).

Річка протікає через багато населених пунктів Бродівського, Радехівського районів (Львівська область), Радивилівського, Демидівського, Млинівського районів (Рівненська область), Горохівського, Луцького, Рожищенського, Маневицького (Волинська область), Володимирецького, Зарічненського районів (Рівненська область).

Річка займає важливе місце в водному режимі Рівненської АЕС (Хрінницьке водосховище), а також є приймачем стічних вод від трьох цукрових заводів і міст Луцька, Рожища, Вараша, Зарічного та інших. Екологічну ємкість водного середовища забезпечують добре розвинута лугово-болотна заплава, а також фітомаса вищої водної рослинності. Спостерігаються періодичні замори по всьому профілю річки через надходження (аварійне) стічних вод цукрових заводів (Горохів, Дубно).


Річка Стохід

Стохі́д — річка в Україні, в межах Волинської області. Права притока Прип'яті (басейн Дніпра).

Стохід — найдовша та найчистіша річка Волині. Довжина 188 км, сточище 3125 км². Долина у верхній течії чітко окреслена, завширшки до 4—4,5 км, нижче — невиразна, завширшки до 7—10 км. Заплава двобічна, заболочена, завширшки від 0,4 км (у верхів'ї) до 2,5 км (у пониззі). Річище простежується переважно у верхій течії, де місцями його ширина 20—25 м, глибина 0,5—1,5 м. Річище (особливо нижче села Заячівки) ділиться на численні рукави (звідси назва — «сто-хід») завширшки 5—15 м (найбільше — 60 м), завглибшки до 8—26 м. (на плесах). Найбільша глибина 16,4 м яка знаходиться між м. Любешів та с. Зинови, глибина утворена джерелами, якими живиться річка; є багато стариць. Найбільше поселення біля річки — м. Любешів. На протяжності 50 км річище поглиблене й випрямлене. Живлення мішане з перевагою снігового; замерзає у грудні, скресає у березні.

Стохід бере початок біля села Семеринське, на Волинському Поліссі, в межах Волинської височини. Тече переважно на північний схід. Впадає до Прип'яті біля південної околиці села Сваловичі.

Притоки: Стобихівка, Ясинівка, Локниця (ліві); Осина, Череваха, Гривка, Червища (праві).

Над річкою разташований райцентр Любешів та багато сіл Локачинського, Турійського, Рожищенського, Ковельського, Маневицького, Камінь-Каширського та Любешівського районів.


Річка Турія

Ту́рія — річка в Україні, в межах Волинської області. Права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Довжина 184 км, площа басейну 2900 км². Долина переважно трапецієподібна (ширина до 2 км), у пониззі розширюється, стає невиразною. Заплава двостороння, завширшки від 0,3—0,8 км у верхів'ї до 3—4 км біля гирла. На значному протязі заболочена. Є стариці та озера. Річище звивисте, протягом 45 км поглиблене і розширене. Ширина річища від 8—10 м до 25 м (на плесах та поглиблених ділянках). Похил річки 0,37 м/км. Басейн значною мірою заболочений, заліснений, з численними озерами та штучним водоймищем у м. Ковелі. Близько 20% басейну меліоровано. Замерзає у грудні, скресає в кінці березня.

Річка бере початок на заболоченій улоговині, що на північних схилах Волинської височини, біля села Затурці. Тече Поліською низовиною спершу на північний захід, у середній та нижній течії — переважно на північний схід/північ. Впадає до Прип'яті на північний захід від села Щитинь.

Річка Турія вважається судноплавною від смт. Турійська до гирла.


Річка Уборть

Річка Уборть бере початок на території Житомирської області біля с. Андрієвичі Ємільчинського району. Загальна довжина - 292 км, в межах області -170,6 км. Загальна площа водозбору - 5820 км ², в межах області - 3800 км ².

Річка Уборть являється транскордонною річкою з Республікою Білорусь.

На річці в межах Житомирської області збудовані Лопатичське та Озерянське водосховища.


Річка Ствига

Річка Ствига, права притока р.Прип'ять, бере початок з боліт Клесівської рівнини біля с.Добринь Рокитнівського району Рівненської області, впадає у Прип'ять на схід від с.Турова. Протікає в Рівненській та Житомирській областях.

Довжина річки - 178 км, в межах області - 1 км. Загальна площа водозбору – 5440 км ², в межах області – 428 км ². Понад 40 відсотків площі водозбору заболочено.


Річка Словечна

Річка Словечна, права притока р.Прип'ять, бере початок на захід від с.Задорожка Овруцького району Житомирської області. Протікає в межах Житомирської області та Гомельської області, Республіки Білорусь, впадає в р.Прип'ять на схід від села В'яжичі.

Довжина річки - 158 км, в межах області - 40 км. Загальна площа водозбору – 2670 км², в межах області - 600 км².

На річці в межах Житомирської області збудовано Словечанське водосховище.


Річка Уж

Річка Уж, права притока річки Прип'ять, бере початок на території Ємільчинського району Житомирської області. Уж впадає в річку Прип'ять на південно - східній околиці міста Чорнобиль. Протікає в межах Житомирської та Київської областей.

Загальна довжина -256 км, в межах області - 162 км, загальна площа водозбору – 8080 км², в межах області - 6016 км². На території Житомирської області протікає в межах Ємільчинського, Коростенського та Народицького районів.

На річці Уж в межах Житомирської області збудоване Бардівське водосховище, а на її притоках Повчанське, Червоненське та Шоломківське водосховища. Річка Уж - джерело питного водопостачання м. Коростень.


Річка Тетерів

Річка Тетерів, права притока р.Дніпро - середня річка, бере початок на відрогах Волино-Подільської височини, приблизно за 4 км на південний захід від с.Носівка Чуднівського району Житомирської області. Загальна довжина - 365 км, в межах області – 247 км. Площа водозбору – 15100 км², в межах області-10981 км². Протікає в Житомирській та Київській областях.

Ліси займають 15 відсотків, а болота – 4,4 відсотки басейну. Перетенаючи Український кристлічний щит, р.Тетерів має добре зрізані, здебільшого скелясті береги з виходами на денну поверхню гнейсів та гранітів.

У межах області річка Тетерів приймає багато приток, з яких найголовніші: Гнилоп'ять (на її березі знаходиться м.Бердичів) та Гуйва, що протікає через м.Андрушівка. Найбільшою лівою притокою є р.Ірша.

Міста та села побудовані вздовж Тетерева: Житомир, Коростишів, Радомишль, Чуднів, Іванків та Левків.

На р.Тетерів в межах Житомирської області збудовані водосховища: Чуднівське, Денишівське, Відсічне, Житомирське, Білокриницьке, а на її притоках: Андрушівське, Ліщинське, Млинищанське, Старосільське, Бердичівське, Скрагліївське, Бистрикське, Швайківське, Слободищанське, Руднє-Городищенське, Райківське, Дворищанське, Іршанське, Малинське, Вознянське, Лумлянське, Карабачинське та Червонське водосховища.

Річка Тетерів - джерело питного водопостачання м. Житомира.

Водосховище «Відсічне» р.Тетерів
Річка Тетерів Денишівське водосховище
Річка Гуйва та річка Гнилоп'ять

Річка Ірша

Річка Ірша, ліва притока річки Тетерів, бере початок на південь від с. Івановичі Червоноармійського району Житомирської області та впадає у річку Тетерів неподалік села Заруддя. Загальна довжина - 132 км, в межах області- 126 км. Загальна площа водозбору – 3070 км², в межах області-3064 км². Живлення водотоку грунтове та снігово-дощове.

Протікає в Житомирській та Київській областях. У межах Житомирської області протікає в Червоноармійському, Володарсько-Волинському, Коростенському та Малинському районах.

Назву річки пов'язують з відтінком води («іржа»), яка має рудий колір через поклади ільменіту в річці, який сьогодні добувають в смт. Іршанськ.

Вздовж Ірші розташовані населені пункти Володарськ-Волинський, Іршанськ та Малин.

На річці Ірша збудовані Дворищанське, Іршанське та Малинське водосховища.

Річка Ірша – джерело питного водопостачання міста Малина, смт. Іршанська та смт.Нова Борова.

Малинське водосховище
Річка Ірша

Річка Ірпінь

Річка Ірпінь, права притока р.Дніпро, бере початок поблизу с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області. Протікає в Житомирській та Київській областях. В межах області протікає в Андрушівському та Попільнянському районах. Довжина річки - 153 км, в межах області - 43 км. Загальна площа водозбору – 3340 км², в межах області - 897 км².

На річці Ірпінь збудовані Корнинське, Сущанське водосховища та водосховище «Лісне», а на її притоках: Романівське, Єрчицьке, Миролюбівське, Кошляківське водосховища та водосховище Жовтневе.


Басейн річки Рось

Річка Рось в межах області не протікає, протікають лише її притоки: Роставиця та Кам'янка.

Загальна площа водозбору р.Рось - 12800 км², в межах області її притоки – 1298 км². Довжина річки - 346 км, в межах області притоки – 322,5 км.

Річка Роставиця, довжина — 116 км, площа водозбору — 1 465 км². Роставиця бере початок біля південної околиці міста Козятина. Протікає Придніпровською височиною, в межах Козятинського району Вінницької області, Ружинського і Попільнянському районах Житомирської області та Сквирського і Білоцерківського районів Київської області.

На річці Роставиця в межах Житомирської області збудовані Прибережне, Ружинське, Карабчиївське, Трубіївське, Паволочське, Голуб'ятинське та Строківське водосховища.

На р.Кам'янка - Василівське, Почуйківське, Ставищанське та водосховище Парипське.

р.Роставиця, смт. Ружин та р.Рось

Загальні відомості про водні об’єкти та водні ресурси області

п/п

Показники

Одиниця

виміру

Кількість

1

Середні річки

шт.

8

               - їх загальна довжина

км

996,6

2

Малі річки

шт.

321

               - їх загальна довжина

км

5695

3

Струмки менші 10 км

шт.

2493

               - їх загальна довжина

км

7062

4

Поверхневі водні ресурси

- в середній рік

млн.м³

3320

         - маловодний Р-75%

млн.м³

2200

                        - маловодний Р-95%

млн.м³

1170

5

Водосховища (більше 1 млн.м³)

шт.

54

           - їх загальна площа

га

7705,3

       - сумарний об"єм

млн. м³

184,4

6

Ставки (до 1 млн.м³)

шт.

1826

           - їх загальна площа

га

11974,9

       - сумарний об"єм

млн. м³

151,2

7

Запаси підземних вод

         а) p; а) прогнозні

млн. м³

242,5

         б) затверджені експлуатаційні

млн. м³

86,8

Каталог річок області в розрізі басейнів

№    п/п

Назва річки

Довжина,

( км )

Кількість,

(шт.)

Середні річки ( в межах  області):

1

Ірпінь

43

 

2

Случ

181

 

3

Ствига

1

 

4

Уж

159

 

5

Тетерів

276

 

6

Уборть

170,6

 

7

Ірша

126

 

8

Словечна

40

 

         Разом:

996,6

8

Малі річки ( в межах  області):

Довжиною понад 10 км

5695

321

Довжиною менше 10 км (струмки, водотоки)

7062

2493

          Разом:

12757

2814

        Всього  по  області

13753,6

2822